Поетичний театр

У 2002 р. на кафедрі театрального мистецтва інституту мистецтв ПНУ ім. Стефаника був створений Поетичний театр. Віра в силу живого слова обєднала акторів у колектив, де студенти мають можливість удосконалити професійну майстерність, зробити слово філігранним, стати співавтором нового твору – сценічної композиції чи поетичної вистави. У колективі Поетичного театру створилась така творча атмосфера, при якій існує потреба творити істинно художні цінності, формувати вимогливість до особистої творчості засобами художнього слова. Інсценізації, сценарії та постановки вистав здійснені доцентом кафедри театрального та хореографічного мистецтва, Заслуженим працівником культури України Надією Грицан.

Поетичний театр – лауреат Міжнародного фестивалю-конкурсу «Лесині джерела», Всеукраїнських конкурсів ім. Т.Г. Шевченка, Всеукраїнського фестивалю студентських театрів «Весняна хвиля» та ін. У репертуарі театру понад 20 художньо-публіцистичних, поетичних та літературних вистав.

  

З нагоди відзначення 200-літнього ювілею Тараса Григоровича Шевченка в Поетичному театрі відбулися прем’єри вистав:

Послужи ж, моя ти зброє, молодій іще силі!..”

“Він дарував нам не тільки найцінніші твори, але дав нам своє життя, мов якийсь прегарний поетичний твір. Він дав світові нове слово від великого поневоленого народу, і світ того слова забути не може, не сміє”.Б.Лепкий

Доля любити, терпіти, страждати” 

 

 

 

Тарас Шевченко – Ігор Прокопяк

Ганна Закревська – Віра Москалик

Амалія Кльоберг – Олександра Ражик

“Змагайся і шукай”художньо-публіцистична композиція за поетичними творами Олени Теліги

100-річчю від дня народження присвячується…

Не раз кажу: змагайся і шукай!

І знаю я: в один затихлий вечір

Вдивляйся в очі пристрастей і зречень!

До інших брам сягне твоя рука…

 

Олена Теліга – Тетяна Осадчук, Михайло Теліга – Сергій Гриців, Привид – Орест Пастух

Афіші до вистав “Маруся Чурай” за поемою Ліни Костенко, “Я іду по своїй землі” за творами С. Пушика, “Відлуння гір” за творами Р. Іваничука та Н. Стефурак, “Життя як дисонанс” поезії українських авторів:

    

“Повертай До Свого Звідтіля”

Драматичні історії життя з-над Ріки за романом Анни Герман “Піраміди Невидимі”

… Все, що в нас є доброго і злого, – має походження Звідтіля, з дитинства… Кожен вчинок, кожен крок диктується Звідтіля.”Часом, ми, здається, губимо своє Звідтіля, пробуємо його забути, чи зректися. І, врешті-решт, кожен (хтось, може, навіть у свою останню мить) вертає до себе, до своїх витоків, до своєї Ріки…”

 

Світлини з вистави на сцені Вінницького академічного українського музично-драматичного театру ім. М.К.Садовського

Вистава пройшла на сценах театрів Києва (театр ім. І.Франка), Луцька, Рівного, Хмельницького, Вінниці, Івано-Франківська, Тернополя та ін.

     

“Жінки – епохи”

Вони творили історію. Розуні і величні, горді і блискучі – вони стали найлегендарнішими жіками світу. Про них нам відомо все, або майже нічого. Їх боялись і боготворили, захоплювались і ненавиділи, проте, ніхто не залишався байдужим до їх краси.

     

Клеопатра – цариця Єгипту (Ірина Шлапак), Папуша – Циганська муза (Олександра Ражик), Леся Українка – Надії зламане крило (Наталія Бандурак), Мерилін Монро – зірка Голлівуду (Любов Ступчук)

“Бал у опері”(Юліан Тувім)

“Бал у Опері” – вистава-гротеск за мотивами одноіменного твору Юліана Тувіма. Виставі аплодували у Львові на сцені Львівського Національного університету імені Івана Франка з нагоди святкування 10-ї річниці заснування факультету культури і мистецтв.

 

 Після виступу на сцені ЛНУ ім. І.Франка

“І звуки й почуття в гармонії злились”

У поетичній виставі “І звуки й почуття в гармонії злились” звучать твори українських авторів Б.Олійника, Л.Костенко, С.Пушика, Лесі Українки, Б.Лепкого та ін. У супроводі хорових речитативів та звукових повторень – анафорі, Слово і Звук, Почуття і Музика створюють своєрідну гармонію проникнення у Всесвіт.

    

Сцени з вистави

Гротесковий каламбур “Ах ці речі, речі, речі!”

Здавалося б, що є цікавого у звичайній помаді, сумочці, картині, ланцюжку, чи телефоні? Насправді, речі вміють сумувати і жартувати, кохають і зворушують, навіть сприяють злочинам – вони просто живуть серед нас, керують нами. Про все це у виставі за книгою Тетяни Грунської “Роман речей”.

До Дня святого Валентина

      “Діалог про кохання”                     “Теплі історії про кохання”

                    

“Діалог про кохання” (за творами української любовної лірики кін. XIX – поч. XXст.). Почуття кохання, любові є одним із найглибинніших виявлень духовного єства людини, її індивідуальності.Тема кохання є вічною як у літературі, так і на сценах театрів..

У виставі “Теплі історії про кохання” (за оповіданнями молодих українських авторів) сцени сповнені глибинних переживань:є в них і радість і хвилювання, ніжність і міць, віра і сподівання на краще, тріумф і туга, вдячність і прозріння… Історії про кохання змусять глдача і весело посміятися, замислитися, а деякі – зворушать до сліз.

“Живі, пам’ятайте про нас…”

У виставі використані твори поетів, що загинули в роки війни, репресованих, та поезія Майдану.

“В темній печері серед гіль і золи

Солдатьску баклагу якось знайшли.

Була в ній записка в декілька слів:

“Бились. Загинули…” – А впоперек

Слова, мов куля, мов віщий глас:

“Живі, пам’ятайте про нас.

Це – наша просьба, це – наш наказ!”