Днями у Франківському драмтеатрі відбулася дводенна майстерня «Позиція актора. Початок пісні. Початок мовлення» від керівниці Театрального Центру «Слово і голос» Наталії Половинки, яка уже багато років поспіль творчо співпрацює з Франківським драмтеатром, зокрема є авторкою пісенної режисури в культових виставах театру «Солодка Даруся», «Нація», «Вона – Земля» та «Лісова пісня на полі крові».
Для сьогоднішніх студентів Інституту мистецтв ПНУ ім. Василя Стефаника курсу Ростислава Держипільського та Надії Левченко така зустріч стала надзвичайно цінною, адже Наталія Половинка є носієм унікальної методики роботи з голосом. Основу майстерні складали тренінг-ритуал, робота з піснею, розмова-рефлексія.Як каже Наталія Половинка, співати – це в першу чергу мо-ви-ти. Бо спів – це потік живого життя, що приходить через потребу звернутися, прикликати, озватися, заговорити, поділитися. Голос не ділиться на духовне, народне, світське, а існує в людині єдиним. Так само, як людина має одне серце.
На таких майстеркласах майбутній актор може відшукати власний голос у хорі акторських особистостей, а методика роботи з голосом Наталії Половинки здатна відкрити і посилити звучання таланту.
Ростислав Держипільський, народний артист України, генеральний директор-художній керівник Франківського драмтеатру: «Я дуже щасливий як викладач, як педагог, що у нас відбулись майстеркласи з НаталієюПоловинкою, тому що я особисто вважаю її своїм учителем – поруч з Богданом Козаком, який дав мені основну професію і ремесло, та Дмитром Богомазовим, з яким мені довелося працювати в Києві. І я вдячний долі, що звела мене з Наталією Половинкою, коли я набрав свій перший курс, це було в далеких 2004-2005 роках. Вона вже тоді приїжджала до нас на тренінги до тих акторів, які сьогодні є зірками театру і кіно – це і Надія Левченко, і Галина Баранкевич, і Олеся Пасічняк, і Роман Луцький, і Олексій Гнатковський. Тож це стало вже традицією – проводити майстеркласи з моїми наступними курсами і просто запрошувати Наталію Половинку для роботи з акторами Франківського драмтеатру. І наша славнозвісна «Солодка Даруся», з якої почався мій шлях як режисера, сталася також за участі Наталії Половинки. Це особливий метод, який дав, я розумію вже тепер, не тільки мені напрямок руху, але і акторам, театру загалом, нашому театру новітньої доби. Це особлива методика. Тому я щасливий, що мій третій набір, мої з Надією Левченко студенти, змогли попрацювати з Наталею Половинкою. І це лише початок». Надія Левченко, заслужена артистка України: «Це вже добра традиція трьох поколінь студентів Держипільського, коли на курсі другому, третьому з’являється досвід роботи з Наталею Половинкою. Колись для мене це був етап переосмислення того, у чому здавалось була впевнена, можливість навчитись зупинитися і не просто слухати, а чути. Зараз, у час коли довкола безліч способів проявитися, стати відомим і заробляти своїм талантом у соцмережах, коли все частіше можна почути, що на актора, співака, художника вчитись не треба – головне маркетинг… мені трохи прикро і водночас все більш цінно, що після майстерень Половинки я і мої студенти відчувають цю різницю. І позиція професії актора стоїть на рівні сильного духу, любові і усвідомлення… через велику роботу над собою, своїми затисками, яких деколи стає більше, адже метод Наталі – це нове і не завжди відоме, не завжди те, що ти очікував, не завжди зрозуміле, але точно відчутне. Робота з Наталею – це як науковий ступінь в театральній освіті. Першокурсник точно мало що зрозуміє і швидше за все втече))… В цю роботу треба приходити готовим. І на даному етапі цей курс готовий до відкриття себе на майстернях Наталі Половинки». Володимир Мостовий, студент : «Це був дуже цікавий досвід. Навчився помічати багато речей, яких раніше не помічав. Робота з простором і місцем надзвичайно захоплююча, а особливо слухати простір і брати з нього. Також робота з вокалом – вчилися брати з простору звук, і голоси зазвучали по-новому, природньо, так, що хотілося слухати, а після завершення пісня і далі лунала у просторі». Марія Мельник, студентка: «У першу чергу хочу подякувати Наталії Половинці за роботу, за досвід, яким поділилася. Для мене розмови і запитання про те, що ми любимо, заради чого ми прокидаємося щодня, яке сьогодні небо – це те, на що я можу дати відповідь, але водночас і те, на що відповідь шукатиму завжди. І ця частина роботи тепер буде зі мною весь час. Також не забуватиму звертати увагу, яке сьогодні небо, яке світло навколо… Обов’язково в роботу візьму те, як слухати місце, відпускати погляд, брати звук. Загалом зʼявилися і питання – як і до себе особисті, так і до себе в роботі. І хочеться ще більше це по практикувати».
