Щороку 14 березня в Україні відзначається День українського добровольця. Це чи не єдиний день у році, коли ми вшановуємо Людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну.
Студенти першого курсу групи СМ-11 кафедри сценічного мистецтва і хореографії разом із доцентом Оксаною Карпаш відвідали кінотеатр «Люм’єр», де переглянули український драматичний фільм режисерки Єви Стрельнікової «Лишайся онлайн». Надзвичайно захоплюючий фільм відзнятий у форматі «скрінлайф» про вторгнення росії в Україну не залишив байдужим нікого, адже це не просто біографічна драма, а справжній кінематографічний витвір, що залишає після себе довгий післясмак.
Роман Гуцан (студент 1 курсу): «Війна проникає у кожен куточок життя, навіть у той простір, який здавався безпечним — цифровий світ. Що означає бути відповідальним у часи, коли інформація може вбити або врятувати? Чи маєш право ризикувати собою, якщо можеш допомогти іншому? Фільм ставить ці питання, не даючи простих відповідей. «Залишайся онлайн» – це фільм, який працює на глибокому психологічному рівні, занурюючи глядача в ситуацію вибору, відповідальності та страху перед невідомим. Він досліджує, як людина реагує на кризові обставини, коли контроль над реальністю втрачається, а кожне рішення може мати незворотні наслідки. Головна героїня проходить шлях від спостерігача до активного учасника подій. Через скринлайф-формат ми бачимо її внутрішню боротьбу: коли безпека та моральний обов’язок вступають у конфлікт, психіка перебудовується, а людина відкриває в собі нові ресурси. Цей фільм не просто про війну, а про те, як вона змінює мислення, змушує адаптуватися, діяти в умовах стресу та невизначеності. Він ставить питання: що ми робимо, коли стикаємося з вибором між власним комфортом і допомогою іншим? Наскільки ми готові ризикувати заради людяності? «Залишайся онлайн» – це не просто напружена драма, а психологічне дослідження того, як війна перетворює кожного з нас на учасника подій, навіть якщо ми залишаємося по той бік екрану»
Тімея Борис (студентка 1 курсу): «Я переосмислила життя по новому після перегляду фільму. Можливо банально, але я дійсно зрозуміла, що ніщо не є вічним… Сім’я, дружба, любов… Все воно дуже міцне і крихке водночас і дуже легко ми можемо все втратити… Тому не має часу на образи, на недоговорені слова, на мовчання… Ніщо в житті не вічне, і життя також, тому ми повинні проживати кожен день як востаннє, адже ніколи не вгадаєш, що життєва ниточка може обірватися дуже швидко і неочікувано. Ще й коли маємо такі нелегкі і непередбачувані часи…»
Ярина Давиденко (студентка 1 курсу): «Якщо казати про загальне враження, то фільм мені сподобався. Сподобався незвичний формат, гра акторів, в особливості сподобалася акторка, що грала головну роль, сподобався динамічний сюжет та напруга. Нам, молоді, треба показувати такі фільми для просування правильних наративів та виховання свідомого покоління»
Роза Соловей (студентка 1 курсу): «Дуже важкий морально фільм. Що стосується плану гри та режисури – фільм знятий гарно, він проникливий, чіпляє та навіть розриває душу на шматки. Цей фільм безсумнівно викликає сльози та смуток… Але і надію теж…»
Катерина Іванчук (студентка 1 курсу): «Залишайся онлайн» — це захопливий український фільм у форматі Screenlife, який тримає в напрузі з першої до останньої хвилини. Формат подачі через екрани гаджетів робить історію максимально реалістичною та актуальною. Гра акторів переконлива, адже вони працюють з крупними планами без можливості сховатися за ефектами чи масштабними сценами. Напруга наростає поступово, і хоча деякі сюжетні повороти можна передбачити, це не зменшує цікавості. Атмосфера фільму створює відчуття присутності, що робить перегляд ще більш захопливим. Візуальний стиль мінімалістичний, але він добре підкреслює напругу та емоції героїв. Це кіно демонструє, що українська індустрія може створювати якісні жанрові фільми»