Сьогодні в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника відбувся творчий вечір, присвячений пам’яті Романа Кумлика — музиканта-віртуоза, заслуженого працівника культури України, керівника капели «Черемош», поета-коломийкаря та засновника приватного Музею побуту, етнографії та музичних інструментів. На події були присутні керівництво університету, викладачі, студенти та колеги-музиканти.
Захід організував Центр студентського розвитку ПНУ під керівництвом директорки Мирослави Тимчук. Ведучим заходу був Назарій Тимків.
Перша проректорка ПНУ Валентина Якубів у своєму вітальному слові зазначила: «Ми сьогодні зібралися на надзвичайно важливій події — вшануванні пам’яті нашого прикарпатського музиканта-віртуоза, який створив щось нове, що не вмирає, а продовжує жити й дотепер. Дякую нашим запрошеним гостям-музикантам, які жили та творили разом із Романом Кумликом і сьогодні мають змогу продемонструвати часточку його душі та спадку. Ми робимо велику справу, адже на тлі цієї страшної війни перемогти зможемо тільки тоді, коли будемо разом пам’ятати, шанувати, відтворювати й примножувати наше українське, зокрема наш багатий культурний спадок. Необхідно не лише знати його, а й популяризувати. Почувши чарівні ноти музиканта, маємо проникнути в саме серце… Ми сильні, бо любимо свою мову, свою пісню та свій рідний край».
На початку заходу пролунали зворушені рядки з вірша старшої дочки Романа Лесі Семчик-Кумлик – «Ім’я ми ваше збережемо в горах, воно заслужене, ясне, величне. А пісня, музика по всіх просторах, загомонять- вони ж бо завше вічні».
Друга дочка, Наталія Гузак, яка за професією лікар, повернулася до музики, продовжуючи творчість свого батька та не даючи перерватися мистецькій ниточці.
Дружина музиканта, Марія Кумлик, поділилася теплими спогадами: «Він і досі живий у моєму серці. Був чудовим чоловіком та батьком. У нас різниця у віці була 13 років, але це не завадило нам бути дуже близькими, розділяти всі миті життя та творчості».
У 1992 році Роман Кумлик створив капелу «Черемош», яка об’єднала 15 музикантів. Він особисто збирав та упорядковував репертуар для колективу. Ще в 1980-х роках Кумлика майже офіційно визнали «людиною-оркестром», коли він водночас грав на скрипці, цимбалах, сопілці, зозулі та баяні. Його талант був відзначений премією «Золоті ключі».
У 2000 році Роман Кумлик відкрив приватний музей у своєму родинному домі, збираючи експонати протягом 30 років. Колекція музею включає предмети побуту, старовинний гуцульський одяг, знаряддя праці, монети різних епох, а також унікальні музичні інструменти.
Особливим моментом вечора став живий діалог-інтерв’ю з музикантами, які свого часу співпрацювали з Романом Кумликом. Василь Тимчук, Василь Павлюк, Василь Гараджук, Богдан Хацюк, Юрій Тафійчук та Михайло Кривень — кожен з них поділився історіями знайомства з маестро, спільними досягненнями та спогадами про творчість.
За словами Михайла Кривеня, який гастролював разом з Кумликом до Польщі, їхні виступи там залишили незабутні враження та слід у серцях слухачів.
На завершення вечора на знак пам’яті про Романа Кумлика прозвучала одна з його улюблених пісень — «Гуцулка Ксеня», яка об’єднала всіх присутніх у спільному шануванні його творчої спадщини.
